/Files/images/2014_2015_nr/д7.jpgДитина та телевізор, або «останній біфштекс» із Чебурашки.

Телебачення нині стало не лише основним інформатором, але й потужним вихователем. Яку ж виховну програму пропонує це сучасне вікно в світ?

Почнемо з найменших. На жаль, за деякими поодинокими винятками дітлахам дітлахам взагалі не пропонують жодної програми, що сприяла б наповненню змістом та емоціями дитячих ігор ( рольової, навчальної, гри-драматизації, тощо), розвитку естетичних смаків, творчої уяви, активізації пізнавального інтересу та відповідної активності, набуванню вмінь, навичок у побудові стосунків із людьми та вирішенню конфліктів. Натомість телебачення «відкуповується» від дітей мультсеріалами. Як кажуть, «чим би дитятко не тішилось, аби не рюмсало» : тобто сиди, дивись, не заважай батькам, які про тебе подбали і вчасно увімкнули телевізор. Але герої мультсеріалів тепер вже не ті кумедні і симпатичні, з такими знайомими домашніми голосами, які супроводжували дитинство старшого покоління. Персонажі нових мультсеріалів і на гадці не мають закликати дітей: «Давайте жити дружно!», або поважати курчаток «в клітинку та в крапочку» так само, як жовтеньких, чи дарувати квіти не за щось, а просто так, аби порадувати когось. Кожен мультик несе в собі якийсь «message» , послання, певну установку до дій та почуттів. Сучасні мультики наповнені якимсь страхополошними, а часом потворними персонажами, які можуть, наприклад, збагатити дитину інформацією про те, що «тьотя Роза цукор насипає, а відрижка все не наступає», а згодом таки продемонструвати та озвучити, як саме ця відрижка і гикавка реалізуються. Або діти мають напружено стежити за «злюками-бобрами», що не втомлюються придумувати способи діставання та приниження один одного, розмазування по стінці брутальними словами або діями. При цьому все робиться «просто так» - це їхній спосіб життя. Що вже говорити про мультсеріал, де основні герої – це справжнісінькі монстри, котрі можуть запросто оселитися в голові у дитини…

Чи радиться хтось із психологами, коли приймає рішення «ощасливити» дітей новими «мультодкровеннями» про можливі наслідки для вразливої і незагартованої дитячої психіки? Впевнена, що ні. Це вже потім психологи, психотерапевти та лікарі будуть мати справу з різноманітними фобіями, заїканням, безсонням та енурезами, намагатимуться знизити тривожність та гіперактивність дитини чи боротися з ауто агресією, емоційною чутливістю й аутизмом. Трохи пізніше хтось буду ремствувати – звідкіля така молодь, а батьки плакатимуть від безсилля…

Відомо, що кожне покоління продукує певні зразки поведінки своїх героїв. То яких героїв пропонує підростаючому поколінню наше телебачення?

Не треба тішити себе ілюзіями, що це – просто безневинне спостереження за перемогою аморального над добром. Мимоволі кожен з глядачів стає співучасником того, що відбувається на екрані. На таких прикладах діти активно вчаться пізнавати світ людських стосунків і вибирати лінію поведінки.

Переконана, що наші діти мусять мати альтернативу тому, що відбувається на екрані. У нас є можливість перейнятися благородними й високими почуттями, болями і радостями реальних людей – Всеволода Нестайка, Михайла Стельмаха, Лесі Українки, Платона Воронька. Ми не позбавлені можливості подивитися яскраві вистави лялькового театру, театру юного глядача, цирку. Там враховуються особливості сприймання, уваги, мислення, уяви, провідних видів діяльності, специфіка спілкування, обмежене віковими рамками розуміння гумору та жартів.

Все це не так важко зробити. Потрібно бажання та вольові зусилля вас, шановні батьки..

Кiлькiсть переглядiв: 24

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Червень 2018 Наступна
ПВСЧПСН
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930