/Files/images/2014_2015_nr/305173-frederika.jpgСТВОРЕННЯ ЄДИНОГО КОРЕКЦІЙНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Реформування системи спеціальної освіти передбачає підготовку дітей із порушеннями психофізичного розвитку до інтеграції в освітній простір. У зв'язку з цим необхідне суттєве оновлення змісту, організаційних форм і технологій навчання на основі сучасних інноваційних підходів, забезпечення психолого-педагогічного супроводу дітей у навчальному процесі. Питання удосконалення організації і змісту спеціальної дошкільної освіти, надання своєчасної комплексної допомоги дітям із різними порушеннями психофізичного розвитку, зокрема із порушеннями мовлення, мають першочергове значення для своєчасного лікування, корекційного навчання, адаптації в середовищі здорових однолітків.

Однією з найпоширеніших патологій психофізичного розвитку серед дітей дошкільного віку є вади мовлення, специфіка яких полягає в системному порушенні всіх сторін і форм мовлення. Надзвичайно важливим для формування мовлення є дошкільний період, коли розвиток дитини відбувається особливо інтенсивно. Але, водночас, мовленнєва функціональна система в цей період є досить чутливою до різноманітних патологічних факторів, які негативно впливають на її формування як у кількісному, так і в якісному плані, спричиняючи вторинні вади у пізнавальній, комунікативній і навчальній діяльності дітей. Ці проблеми вирішуються шляхом використання традиційних медичних і педагогічних заходів, корекційно-педагогічної і лікувально-відновлювальної роботи. Від того, як узгоджують співпрацю медична та педагогічна служби дошкільного закладу, значною мірою залежатиме результат корекційно-реабілітаційної роботи в цілому.

Ще на початку 90-х остаточно утвердилося розуміння того, що реабілітація повинна орієнтуватися не на наявність захворювань, а на формування здорової, гармонійно розвиненої особистості. Турбота суспільства про дитину стала проявлятися в забезпеченні її усім необхідним для повноцінного гармонійного розвитку. Провідною ідеєю Державної концепції реабілітації осіб із обмеженими можливостями стала їх інтеграція у суспільство, тобто включення в життя суспільства, кооперація зі здоровими однолітками. Дошкільний період найважливіший, оскільки є найбільш сензитивним для психолого-педагогічних впливів. Від того, як буде здійснюватися вчасний кваліфікований корекційно-реабілітаційний супровід психофізичного розвитку дитини з особливими потребами, залежатиме становлення особистості, якість підготовки до продовження освіти у школі.

За роки незалежності в Україні розроблено нормативне забезпечення надання необхідної допомоги дітям із порушеннями мовлення. Законодавчі акти як на рівні державних, так і на рівні місцевих органів управління передбачають організацію корекційно-реабілітаційної допомоги цій категорії дітей, у них чітко визначено основні завдання медичного та педагогічного втручання.

В нашому дошкільному закладі здійснюється об'єднання всіх напрямків роботи по корекції мовлення єдину систему. Ідея комплексного підходу в наданні допомоги дітям з порушеннями розвитку полягає в налагодженні взаємозв'язку в роботі між різними структурами, що займаються цими питаннями, і насамперед між медичною та освітньою сферами.

Комплексний підхід до корекції мовлення передбачає послідовну взаємодію діагностико-консультативного, лікувально-відновлювального, корекційно-реабілітаційного, навчально-виховного та соціального напрямків роботи з цією категорією дошкільників, яку здійснює команда різнопрофільних фахівців, батьків і волонтерів. Системний характер обумовлює наявність у цій роботі структур різних рівнів, індивідуальних і групових форм корекційних занять, відновлювальної, розвивальної та запобігальної спрямованості цілісної системи виховання, освіти й розвитку дітей на основі запровадження оновленого змісту й інноваційних технологій навчання.

Успішна організація корекційної допомоги у дошкільному закладі значною мірою залежить від певних факторів - внутрішніх і зовнішніх, які зумовлюють напрямки його діяльності. Саме системний підхід може забезпечити ефективність досягнення основних цілей закладу. До факторів, які мають прямий вплив на діяльність закладу, можна віднести: дитячий контингент, кадри, технології, завдання, а також такі фактори, які не мають прямого впливу, хоча від них значною мірою залежить досягнення кінцевого результату: стан і рівень економічного розвитку суспільства (фінансування), соціокультурні (зміст освіти) та політичні (законодавчі акти) зміни, досягнення медичних і психолого-педагогічних наук, передовий досвід (технології навчання та лікування) організації корекційно-реабілітаційної допомоги.

. Одним із напрямків корекційно-реабілітаційної роботи є підготовка дітей до опанування елементарними початковими знаннями, уміннями і навичками, спрямованими на подолання труднощів соціальної інтеграції. Зокрема, під впливом спеціально організованої корекційно-реабілітаційної роботи у них повинні виробитися уміння застосовувати отримані знання в різних навчальних і життєвих ситуаціях, готовність до контактів з однолітками, тобто досягатимуться завдання віддаленої перспективи. Навчальні досягнення дітей мають відповідати вимогам суспільства.

Зміст корекційно-реабілітаційної допомоги дитині дошкільного віку в умовах навчального закладу залежить від змісту освіти; вимог, які пред'являє сучасне суспільство до розвитку, виховання і навчання дітей; від типологічних та індивідуальних особливостей дітей із порушеннями мовлення Головною метою корекційно-реабілітаційної роботи у дошкільному закладі для дітей із порушеннями мовлення є формування гармонійної особистості, розвиток її творчих здібностей і нахилів, підготовка до інтеграції в соціум. У кінцевому результаті мають бути задоволені освітні та особистісні потреби дітей, які мають різні порушення мовлення: розвиток інтелектуального, соціального й емоційного потенціалу, формування позитивних особистісних якостей на фоні ефективної корекції мовленнєвих функцій, підтримки здоров'я і фізичного розвитку.

Для реалізації мети й основних завдань корекційно-реабілітаційної роботи важливо забезпечити на всіх рівнях необхідні умови. Насамперед має бути створена команда фахівців, спроможних забезпечити комплексний супровід процесу реабілітації дітей із порушеннями мовлення. У команді передбачається активна участь батьків як на етапі діагностування, так і в процесі надання безпосередньої допомоги дитині

ІІ ЧАСТИНА

На етапі виникнення і становлення дитяче мовлення характеризується ситуативністю: дитина позначає словом елементи конкретної наочної ситуації. Лише поступово слово наповнюється новим понятійним змістом, що дає дітям змогу вийти за межі окремої ситуації на простір широкої пізнавальної діяльності. Поява у дітей запитань щодо прихованих властивостей речей, предметів і явищ, відсутніх у цей час і в цьому місці (не презентовані чуттєво), знаменує перехід дитини від ранніх ситуативних форм спілкування до розвиненіших позаситуативних форм. При цьому роль і місце мовних засобів різні. Якщо в ситуативних формах спілкування (емоційне, ситуативно-ділове) слово (мовлення) з'являється одразу за предметно-практичними діями, то в складніших формах позаситуативного спілкування дитина обирає інші способи мовленнєвого пізнання (від слова — до предмета).

Діагностування рівня комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку в ситуації реальної взаємодії з дорослим з приводу інтерпретації змісту картинки, близького її досвіду, виявляє активність малюка в тій мірі, в якій він уже досяг рівня компетентності, що дає змогу здійснювати взаємодію з людьми, які поруч. Бесіда, пов'язана з інтерпретацією сюжетних картинок, характеризує водночас і мовленнєву компетентність: багатство словника, точний добір лексики, фонетичну і граматичну правильність мовлення. Вся отримана інформація про згадані характеристики мовлення свідчить про наявність у дитини знань про світ людей, природні явища, предмети і техніку. Важливу роль при цьому відіграє і той факт, що невимушена бесіда висвітлює не лише рівень знань, а й уміння використовувати їх для спілкування. Оскільки в мовленнєвій діяльності вагоме значення має засвоєння не лише діалогічних, а й монологічних форм, то істотним завершенням бесіди з інтерпретації ситуації має стати створення оповідання на обговорювану тему. Діагностичним матеріалом у цьому оповіданні є:

• комунікативна спрямованість;

• прагнення бути зрозумілим для слухача;

• намагання донести свою ідею-задум (вольова регуляція мовленнєвої діяльності);

• ступінь узагальнення інформації («Ця розповідь про...»);

• словникове багатство;

• фонетична та граматична правильність мовлення;

• рівень творчих досягнень у користуванні мовою;

• участь провідних психічних процесів у мовотворенні (розповідь зі сприйняття, розповідь з досвіду або інші варіанти);

• особливості рис характеру дитини, які проявляються у спілкуванні (тривожність, доброзичливість тощо).

Отже, діагностуючи мовленнєвий розвиток дитини, слід аналізувати (і вивчати) не лише формальні показники оволодіння мовними засобами (звуковимова, словник, граматика), а й комплексні навички, які характеризують успішність мовленнєвої взаємодії, розвиненість комунікативної компетентності. При цьому визначаються такі комунікативно-мовленнєві дії дитини:

• уміння аналізувати емоційний та інформаційний зміст ситуації спілкування;

• уміння встановити контакт з партнером у спілкуванні, використовуючи невербальні та мовленнєві засоби;

• уміння сприймати, розуміти та використовувати засоби спілкування (синтез когнітивних умінь та умінь, що допомагають налагодити контакт);

• комунікативно-мовленнєві вміння, які демонструють адекватність мовленнєвих висловлювань різним ситуаціям (оформлення думки в мовлення);

• мовні (лінгвістичні) вміння (словниковий запас, звукова та граматична правильність, інтонація, темп, тон, дикція);

• уміння контролювати, оцінювати, аналізувати особисте мовлення, варіювати мовленнєве висловлювання відповідно до досягнутого результату.

Виявлення специфіки та особливостей комунікативно-мовленнєвої діяльності дошкільників у взаємодії з ровесниками дає змогу виділити у всіх вікових групах дитячою садка дітей з високим, середнім та низьким рівнем сформованості комунікації.

1. Високий: сформованість стійких мотивів спілкування з дорослими і ровесниками, частота контактів, ініціативність, активність взаємодії з людьми, які поруч, виражена у формах емоційно-особистісного, ситуативно-ділового, позаситуативного спілкування; володіння багатством невербальних засобів, знання ввічливих форм контактовстановлення і вміння здійснювати дії мовленнєвого та невербального характеру для взаємодії; розвиненість і різноманітність побудови мовлення у діалозі й монолозі, його адекватність простору та часу, партнерському оточенню, зв'язність, логічність висловів, наявність творчих розповідей.

2. Середній: ситуативність проявів особистісних, ділових, пізнавальних мотивів спілкування з дорослими та однолітками, які не стали стійким, стабільним механізмом, що спонукає до особистої ініціативи під час мовленнєвої взаємодії; відсутність активності в комунікації; знання ввічливих форм контактовстановлення, але нехтування ними; слабка сформованість навичок соціально-перцептивного аналізу ситуації спілкування, помилки в оцінюванні просторово-часових характеристик і діючих осіб у комунікації; бідність лексики, граматичних і звукових утворень, що використовуються для встановлення взаєморозуміння в мовленнєвому спілкуванні: зменшувально-пестливих суфіксів, звертань, відповідних інтонацій, тону, темпу, сили голосу; одноманітність побудов і форм мовленнєвих висловлювань, розповідь (монолог) тільки щодо наочно-образної ситуації спілкування; несформованість елементів творчої уяви, фантазії, прогнозування, невміння виходити за межі наочної ситуації.

3. Низький: несформованість мотивів спілкування з дорослими і ровесниками, труднощі вступу у контакт; комунікативно-мовленнєві дії без урахування аналізу-синтезу ситуації — спілкування «не до ладу»; безініціативність у веденні діалогу, мимовільне використання експресивних, невербальних засобів комунікації у разі невміння «читати» їх у партнерів; труднощі у формулюванні задуму дій партнерів по спілкуванню і розумінні ситуації загалом; низькі мовленнєві характеристики (бідність лексики, невиразність звукового мовлення, граматична неправильність); однотипність побудови фраз, відсутність творчої розповіді.

Вироблена система критеріїв визначення високого, середнього і низького рівнів комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей дає змогу практично вирішити такі завдання:

• визначати рівень сформованості зазначеної діяльності;

• робити висновки про характер розвивальних впливів у дитячому садку;

• спостерігати за змінами в розвитку форм засобів мовленнєвого спілкування у процесі спеціальних формівних впливів;

• проводити порівняльний аналіз індивідуальних відмінностей у розвитку комунікативно-мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку;

• своєчасно коригувати мовленнєвий розвиток дитини.

Важливість поставлених завдань зумовлена тим, що процес засвоєння дитиною комунікативних мовленнєвих дій у системі «дорослий — дитина» «дитина — дитина» відбувається на стику вікових груп (молодший — старший дошкільний вік), на межі діяльностей (ігрова — навчальна), на переході до активного вживання мовних знаково-символічних засобів (письмове мовлення). Потреба вивчення комунікативно-мовленнєвого розвитку дошкільника в реальній життєдіяльності і різноманітності його стосунків із середовищем випливає з того, що в цьому віці міжособистісні стосунки дітей набувають більшої сталості і диференційованості, а це позначається на закріпленні індивідуального стилю мовленнєвої поведінки, формує індивідуальний стиль спілкування на все життя.

Педагог повинен проектувати такі ситуації розвитку дитини, в яких з найбільшою вірогідністю можна буде очікувати успішні результати діяльності малюка, поєднані з емоційним комфортом і задоволеністю від реалізації потреб у підтримці, визнанні і любові, в активності та нових враженнях. Успішність взаємодії, закріплюючи позитивні досягнення (результат, способи взаємодії, навички погодження цілей тощо), розширює сферу застосування досягнень в інших видах діяльності. Педагогові варто пам'ятати, що успіх окрилює дитину.

Кiлькiсть переглядiв: 78

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Лютий 2018 Наступна
ПВСЧПСН
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728